Римсько-католицька парафія у Збаражі мала три місця поховань. Перше кладовище знаходилось біля першопочаткового фарного костела у Старому Збаражі. Тут проводились поховальні обряди до тридцятих років XVIII століття. Наступне погребальне місце впорядкували біля нового парафіального костела у Збаражі, визначивши для нього частину костельної площі. В зв’язку з анулюванням дієцезіальної парафії після пожежі парафіального костела в 1788 році також зліквідовано і прикостельний цвинтар. Тому після перейняття парафії Бернардинські монахи з місцевою адміністрацією організували новий цвинтар недалеко залізно-дорожного вокзалу на окраїнах міста. Власне тут перший раз отець Гаудентій Мошковічовський як адміністратор Збаразької парафії  дня 27 лютого 1793 року провів обряд поновного поховання ексгумованих  останків з дотихчасового кладовища... Новий цвинтар мав комунальний характер, але залишався під розпорядженням Римсько-католицької парафії, на якому ховано померлих всіх релігійних визнань.         В 1825 році виконано нову огорожу цвинтаря дякуючи фінансам з грошових зборів.

В 1905 році Парафіальний комітет вирішив збільшити територію кладовища на 2,5 гектара. На початку XX століття на цвинтарі збудовано каплицю та дерев’яний погребальний дім, який згорів 23 вересня 1911 року. В листопаді того ж року проведено його відбудову.

        Бернардинські монахи дбали про раціональну економіку піклуючись про цвинтарний грунт та утримання порядку довкола могил. Але раз на рік перед урочистостями Дня Всіх Святих проводилось генеральне впорядкування цілого об’єкту, пам’ятаючи про безіменні могили повстанців. В 1928 році під проводом адміністратора парафії був створений комітет опіки над польським кладовищем, який передусім займався опікою над могилами повстанців.